Özet:

Стаття присвячена дослідженню стану розвитку та ефективності організації інноваційної діяльності вітчизняних підприємств машинобудівного комплексу. Зроблено висновок про стратегічну невідповідність результатів інноваційної діяльності потребам оновлення технологічної бази вітчизняної промисловості. Визначено макроекономічні наслідки такої невідповідності. Застосування в якості методологічної парадигми дослідження нової системно-структурної економічної теорії дозволило формалізувати механізм включення інновацій в якості системного елемента будь-якої стійкої економічної системи. Результати економетричного моделювання, проведеного за даними низки машинобудівних підприємств, дозволили підтвердити та обґрунтувати характер інноваційної діяльності. Зроблено висновок про доцільність застосування нового підходу до управління інноваційною діяльністю на макро- та мікроекономічних рівнях, що ґрунтується на положеннях зазначеної теорії.

Anahtar Kelimeler: