Views
1
Abstract The aim of this article is to better understand parents' decisions regarding their children's education in the face of uncertainty in plans. The focus of this paper is twofold. First, the author shows how, even with sufficiently favorable mechanisms for integration into the host society, immediate protection status, and substantial material support, uncertainty affect the experience of refugee parents with temporary protection status. The author also wants to show how, at a time of the greatest uncertainty in the plans of refugee parents, distance education makes its own special and distinct contribution to the educational strategy. The survey was completely anonymous, with 160 respondents, 65 of whom currently reside in Germany, 61 in Poland as well as 34 in the UK. The pilot study involved parents from three countries – Poland, Germany and the United Kingdom. These are the countries that have received the most significant number of Ukrainian refugees. It was concluded that the desire to complete all possible strategies in the education of their children is highest among those who are in a state of greatest uncertainty. Such parents tend to continue educating their children remotely in Ukraine and in local schools in parallel. This strategy creates an unnecessary burden on children and possibly worsens their adaptation in local schools, but in the parents' opinion, it insures children from possible gaps in their education. It is necessary to develop more flexible criteria for different groups of refugee children, depending on their age and their parents' plans to return home
Анотація Мета цієї статті – краще зрозуміти рішення батьків щодо навчання своїх дітей в умовах невизначеності планів. Стаття зосереджена на двох аспектах. По-перше, автор показує, як, навіть за наявності достатньо сприятливих механізмів інтеграції в приймаюче суспільство, терміновий статус захисту та значна матеріальна підтримка, а також невизначеність впливають на досвід батьків-біженців зі статусом тимчасового захисту. Автор також хоче показати, як у період найбільшої невизначеності в планах батьків-біженців дистанційна освіта робить свій особливий і помітний внесок в освітню стратегію вимушено переселених школярів. Опитування було повністю анонімним, у ньому взяли участь 160 респондентів, 65 з яких зараз проживають у Німеччині, 61 у Польщі та 34 у Великобританії. У пілотному дослідженні взяли участь батьки з трьох країн – Польщі, Німеччини та Великої Британії. Це країни, які прийняли найбільшу кількість українських біженців. Було зроблено висновок, що бажання реалізувати всі можливі стратегії в освіті своїх дітей є найвищим серед тих, хто перебуває в стані найбільшої невизначеності. Такі батьки схильні продовжувати навчання дітей дистанційно в Україні та паралельно в місцевих школах. Подібна стратегія створює зайве навантаження на дітей і, можливо, погіршує їхню адаптацію в місцевих школах, але, на думку батьків, страхує дітей від можливих прогалин в освіті. Автор вважає, що міністерствам освіти приймаючих країн необхідно розробити більш гнучкі критерії варіантів продовження освіти для різних груп дітей-біженців, залежно від їхнього віку та планів батьків щодо повернення додому. Як приклад, у тих державах, де у українських школярів є обов’язок відвідувати школи, було б доцільно запровадити можливість навчатися тільки дистанційно в Україні, якщо це відповідає інтересам такої групи дітей. Також необхідно здійснювати моніторинг стану освіти тих школярів за кордоном, що навчаються виключно дистанційно в Україні
Article Detail 
Similar Articles
Download PDF
Journal Information
Listen Paper
Cite
Print This Page
Share
Mendeley
